Ця частина міста має середньоповерховий масштаб забудови, яка склалась тут на початку двадцятого століття. Парцел нашої невеличкої ділянки якраз відповідав загальній структурі землекористування.

Сама споруда трохи перевищувала наявний масштаб, і це підказало нам композицію з двох частин, яка складається з головного об’єма та надбудови, дещо зсунутої від червоної лінії. Головний цегляний об’єм продовжується у наступному «дерев’яному» шарі. Роль субстратного матеріалу відіграла цегла зі старого будинку, що було демонтовано на сусідній вулиці. Таким чином, було збережено не лише плоть, але також і культурний код цього місця.

Планувальні рішення внутрішніх приміщень прості і раціональні. У будівлі знаходяться лише сім квартир, невеличкий офіс і декілька магазинів. Ми вважаємо, що нечисленні мешканці зможуть створити добросусідські стосунки. На жаль, такий невеликий формат житлового будинку не дуже популярний у сучасній забудові.

Цегла, «дерев’яні» панелі TRESPA і трафаретні емальовані шибки натякають на традиційну архітектурну лексику міста: дерев’яні веранди і прибудови, куті деталі. Завдяки композиційній структурі і деталям будинок так вдало мімікрував у своєму оточенні, що багато харків’ян не одразу звернули на нього увагу. Принцип «культурної утилізації», втілений у цьому проєкті, міг би лягти у основу зонування, де зазначалося б відсоткове співвідношення старого і нового матеріалу.