Будинок розташовано на галявині посеред гомогенної за своєю структурою діброви. Як і плаский степ, однорідний за своєю дендрологією ліс є непростим місцем для розгортання сюжету. Ми визначили ліс як місце вже «зайняте» і запропонували «антитезу» у вигляді пустоти перистилю.

Ніби під впливом відцентрової сили всі елементи садиби повернуті зовнішнім контуром до «лісу передом». Водночас внутрішній двір збирає разом усі функціональні блоки й об’єми будинку (вітальня, кухня, господарчі приміщення, спортзал). Типологічно дім наближається до традиційного фермерського подвір’я в Карпатах. Ліс представлено тут у двох образах. З одного боку, це ліс, який підступає до будинку, а з іншого, це його парадоксальне сприйняття зсередини перистилю. Вертикалі прорізів перегукуються зі стовбурами дерев і підсилюють це відчуття.

Залежно від рангу приміщень змінюються їхні фізичні параметри, зокрема площа та висота, згідно з принципом організації палацу Медічі у Флоренції. З планувального погляду всі приміщення організовано у вигляді гнучкої послідовності просторів, які випливають один з одного: починаючи паркінгом і закінчуючи відкритою терасою біля басейну. Перистиль вбудовується у низку просторів, відіграє роль посередника між ними та артикулює головні напрямки. Ритмічна колонада внутрішнього двору заходить у сам будинок і в такий спосіб підсилює ефект транзитності. Цей принцип підтримується й у меншому масштабі — перебірками, меблями й окремими елементами. У створеному ландшафті проявляються дві протилежні тенденції: підсилення довкілля та впровадження суто агрокультурних елементів.