Розміщення такого важливого для міста об’єкта на цьому місці призведе до зміни статусу не тільки парку, а й усього району, перетворюючи його в новий громадський міський центр. Аналіз потенційних потоків відвідувачів концертної зали через простір парку підтверджує важливість просторової інтеграції. Тому наша стратегія базується на максимальній взаємодії парку і концертної зали, маючи на увазі його використання як громадського центру 7 днів на тиждень.

Будинок культури ім. Корольова – будівлю, що височіє над парком, було створено як інституцію пропаганди. Його об’єм спочиває на насипаному постаменті, і до парку він обернений своєю малопрезентабельною потилицею. Ми трансформуємо це місце у нову інституцію світового центра музики, повернувшись до природного рельєфу та вдаючись до павільйонного принципу проникної будівлі. У такий спосіб гнучке і взаємопов’язане замінює формальне і директивне.

Наша пропозиція також базується на нашій твердій впевненості, що нову будівлю можна інтегрувати до існуючої паркової інфраструктури. Об’єм самої будівлі може стати частиною ландшафту, створюючи нові громадські простори як навколо себе, так і на власних пандусах і терасах. Що стосується рішень у внутрішньому просторі, ландшафтна інтеграція підкреслює їхній загальнодоступний статус і створює можливості для проведення всіх видів подій та заходів одночасно всередині та зовні. Будівля та територія навколо неї виконують роль коннектору між площею з авансценою по вул. Миколи Василенка та парком.

Навколо будівлі утворюється чотири різнохарактерних простори. На півночі — автостоянка для персоналу, зона завантаження вантажних автомобілів та службовий вхід для персоналу. Інші чотири входи для відвідувачів мають перед собою відкриті простори. Зі сторони заходу — площа з кишенею для висадки пасажирів автобусів та стоянка для транспортних засобів відвідувачів з обмеженими фізичними можливостями. Також на вулиці Миколи Василенка є зупинка громадського транспорту. У північній частині ділянки розташований проїзд до підземної стоянки на 57 машин. Парковий східний вхід розташований по осі центральної алеї, вхід з південної сторони примикає до похилої площі.

Об’єм будівлі одночасно є проявом внутрішньої функціональної структури та діалоговим інтерфейсом з ландшафтом. Це виражені внутрішні пасажі, які пронизують будівлю вздовж схилу, також внутрішній нахил будівлі, це і загальний силует сфінкса, що нахилив голову і дивиться в парк. Бельведер на ставок відкривається для відвідувачів з терас стилобату, верхнього саду-Кортярду та галерей концертних залів. Інтеграція будівлі у відтворений рельєф підкреслюється спадаючим об’ємом і рампою-підйомом на терасу над фойє. Таким чином, просторовий сюжет розгортається від вулиці до парку із наростанням масштабу і зануренням в паркову воронку. Це створює велику кількість амфітеатроподібних просторів для різного масштабу музичних перформансів. Динамічна інтерпретація периптера на стилобаті поєднує в собі ефемерність і монументальність, відкрите експонування і мозаїчне напівпроникне.

У цьому проекті ми воліємо переосмислити монументальність київського Хрещатика, як одну з найяскравіших і суперечливих сторінок в архітектурній традиції Києва, де народна орнаментика вплелася у пафосний монументалізм. У проекті використано два основні елементи, утворені на основі діагональної структури: сталеві засклені нахилені стіни та колони з попередньо виготовленого збірного бетону. Завдяки глибині і трьохмірній просторовій формі колони створюються ширми, що контролюють світовий потік, і в той самий час зберігають проникність інтер’єру та екстер’єру.

Пандус в фойє будівлі є коннектором, який зв’язує три основні рівні – рівень вулиці, рівень схилу і рівень парку. Горизонтальна комунікація на першому, другому і третьому рівні здійснюється за допомогою галерей, які обгортають дві основних зали, надаючи доступ до всіх входів. Галереї, як правило, відкривають види на парк з одного боку, а з іншого – експонують гостей концерт холу. Поряд із кожною залою розташований ліфт і сходи, що забезпечує вертикальну комунікацію.

Головна зала, завдяки нижньому рівню партеру і авансцени, які можна трансформувати, є гнучким простором, в якому можуть проходити різні заходи з варійованою місткістю. Основні – це: Променад-концерт, Концерт сучасної музики і Оркестр. Балкони звужуються з кожним новим рівнем, надаючи більш сприятливу видимість для відвідувачів.

Головна зала має ромбовидну форму «diamond» — модифікований «shoebox», що з самого початку заклало параметри для сприятливої акустики. Розміщення відбивачів на стелі дозволило скоротити час запізнювання відбивання звуку для партеру. Нахилені огородження обшиті акустичними панелями із масиву дерева з вираженою вертикальною структурою. В обох концертних залах використовується акустичний прошарок стін «Box in Box». В інтер’єрі зроблено акцент на обшивці об’ємів концертних зал (як зовні, так і всередині) дерев’яними панелями ромбовидної форми, які можуть бути пласкими, увігнутими або опуклими, в залежності від необхідних акустичних параметрів.