Розміщення музею на території одного з найстаріших із збережених київських заводів може стати каталізатором для розвитку всього Подолу. Це місце досить легко підключається до пішохідної і транспортної інфраструктури і може бути також пов’язане із центром міста новими зеленими коридорами з боку пагорбів.
Ми дуже високо оцінюємо археологічні якості наявних будівель і бачимо потребу зберегти ці культурні шари. Свою стратегію ми будуємо на діалозі і взаємопроникненні нового й старого, традиції й сучасності. Ми розуміємо місію цього об’єкта не тільки як збірки мистецьких творів, але також і як новий громадський простір. Для цього ми використовуємо усю вільну територію, що з’являється після демонтажу пізніх будівель, і частину внутрішнього простору для створення системи дворів і зв’язку з садом на даху.
Об’єкт має розгорнуту функцію публічних просторів: «пляж із камінням», внутрішні двори (водний, пагористий і фруктовий сад, сад на даху). Усі виставкові простори музею зібрано за принципом шашлику. Структура будівлі така, що зали експозиції чергуються з різними за характером відкритими і закритими рекреаційними просторами, спонукаючи відвідувача зробити паузу.
За рахунок невеличкої глибини приміщень ми використовуємо систему природного освітлення і вентиляції у парапетах даху.