fbpx
close facebook 003-facebook-logo instagram linkedin 001-pinterest-logo Group 002-twitter-logo-silhouette youtube
Biruchiy
місце:Бірючий острів, Федотова коса, Херсонська область, Україна
функція:виставковий простір
площа:324 м2
статус:побудовано (2017)
команда:Олексій Вавушка, Богдан Волинський, Олег Дроздов, Сергій Костяний, Віталий Правик

Колишня база відпочинку, побудована на Федотовій косі у 1960 році, понад десять років поспіль приймає симпозіум сучасного мистецтва «Бірючий». Незважаючи на активну забудову місця останнім часом, познаки перебування художників тут міцно вкорінено в середовище. У пересічних місцях тут раз-у-раз трапляються інсталяції, скульптури чи картини. Полотном для художників може стати будь-яка поверхня, а на багато артефактів минулого можна натрапити в уже переосмисленій формі. Одним з елементів інфраструктури є колишній спортзал, який через брак попиту, переобладнано на склад. Проте будівля слугувала не лише місцем тимчасового зберігання будівельних матеріалів, а й художньою майстернею. Тут збирали, свердлили й зварювали найбільші роботи. Так половину площі колишнього спортзалу було вирішено віддати для проектування виставкового простору.

 

генплан

 

 

 

 

 

 

Ця споруда має форму прямокутної зали правильних пропорцій, оточеної ритмічною колонадою, яка підтримує двосхилий дах. Параметри зали відповідають ідеям античних будівничих. Іншими словами, це справжній грецький храм, але втілений радянськими архітекторами відповідно до своєї функції, з раціонально використаним арсеналом тогочасних матеріалів. Оскільки ця будівля мала цінність і сама по собі – деякі стіни було розписано художниками, а будь-який предмет міг виявитися важливою ознакою їх перебування, – було вирішено підійти до неї з обережністю археологів.

 

 

 

 

поздовжній розріз

 

поперечний розріз

 

Усі нові конструкції мінімально взаємодіють із будівлею, створюючи паралельну реальність. Маршрут глядача – це блукання в лабіринті експозиції, котре винагороджується відкриттям. Перед відвідувачем, який щойно увійшов до зали, відкривається біла поверхня, а на ній тільки назва виставки та слова куратора. Вздовж стін відвідувач виявить вузькі отвори, пройшовши крізь які, можна потрапити в наступний простір. У самому центрі експозиції – зала з найвищими стінами, де можна усамітнитися з однією з центральних інсталяцій або приділити належну увагу відео-роботі. Традиційні білі стіни відтворюють «целлу» –  внутрішнє святилище, вхід до якого було дозволено лише обмеженому колу духовенства.

 

 

 

Проєкт закликає повернути будівлі її забуту сутність, перетворюючи її на храм мистецтва.

 

 

  • Поділитися