close facebook 003-facebook-logo instagram linkedin 001-pinterest-logo Group 002-twitter-logo-silhouette youtube
Biruchiy
місце:Бірючий острів, Федотова коса, Херсонська область, Україна
функція:виставковий простір
площа:324 м2
статус:побудовано (2017)
команда:Олексій Вавушка, Богдан Волинський, Олег Дроздов, Сергій Костяний, Віталий Правик

Колишня база відпочинку, побудована на Федотовій косі в 1960 рр, більше десяти років поспіль приймає симпозіум сучасного мистецтва «Бірючий». Незважаючи на активну забудову місця в останні роки, познаки перебування художників тут міцно вплелися в середовище. У простих звичайних місцях тут раз у раз трапляються інсталяції, скульптури чи картини. Полотном для художників може стати будь-яка поверхня, а багато артефактів минулого зустрічаються в уже переосмисленій формі. Одним з елементів інфраструктури є колишній спортзал, який, за відсутності попиту, перетворився на склад. Але будівля слугувала не лише місцем тимчасового зберігання будівельних матеріалів, ай художньою майстернею. Тут збирали, свердлили й зварювали найбільші роботи. Так половину площі колишнього спортзалу було вирішено віддати для проектування виставкового простору.

 

генплан

 

 

 

 

 

 

Ця споруда має форму прямокутної зали правильних пропорцій, оточеної ритмічною колонадою, яка підтримує двосхилий дах. Параметри зали відповідають ідеям античних зодчих. Іншими словами, це справжній грецький храм, але втілений радянськими архітекторами відповідно до своєї функції, з раціонально використаним арсеналом тогочасних матеріалів. Оскільки ця будівля мала цінність і сама по собі – деякі стіни було розписано художниками, а будь-який предмет міг виявитися важливою познакою їх перебування, – було вирішено підійти до неї з обережністю археологів.

 

 

 

 

продольний розріз

 

поперечний розріз

 

Усі нові конструкції мінімально взаємодіють із будівлею, створюючи паралельну реальність. Маршрут глядача – це блукання в лабіринті експозиції, котре винагороджується відкриттям. Перед відвідувачем, який щойно увійшов до зали відкривається біла поверхня, яка містіть тільки назву виставки та слова куратора. Вздовж стін він чи вона виявлять вузькі пройми, пройшовши крізь які, можна потрапити в наступний простір. У самому центрі експозиції – зала з найвищими стінами, де можна усамітнитися з однією з центральних інсталяцій або приділити належну увагу відео-роботі. Традиційні білі стіни відтворюють «целлу» – внутрішню внутрішнє святилище, вхід до якого було дозволено лише певному колу духовенства.

 

 

 

Проект закликає повернути будівлі її забуту сутність, перетворюючи її на храм мистецтва.

 

 

  • Поділитися